Як ви вже, певно, знаєте, сьогодні суддя Голосіївського суду Наталя Петрівна Чередниченко відправила на два місяці у СІЗО Віталія Грузинова на псевдо Ведмідь – активіста Підприємницького майдану і мовних протестів біля Українського дому.
Віталія звинувачують за ч.2 ст.345 КК України – "Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу". Обвинувачення прокуратури звучить, як завжди, феєрично. Цитую по пам’яті, але майже дослівно: коли Грузинов, знаходячись серед мітингувальників, побачив колону правоохоронців, що наближалася до Українського Дому, у нього виник злочинний умисел на нанесення їм тілесних ушкоджень. З метою реалізації свого злочинного умислу він схопив працівника спецпідрозділу "Беркут" за шолом. Шолом не знімався, оскільки був надійно закріплений. Віддаючи собі звіт, що, продовжуючи стягати шолом, Грузинов може заподіяти працівнику "Беркута" тілесні ушкодження, він, однак, зірвав з нього шолом, від чого на шиї у правоохоронця утворився синець площиною 1 кв. см. (!), і цим шоломом ударив іншого працівника "Беркуту" по тулубу в область плеча, від чого той відчув біль... Думаю, ви все зрозуміли.
Віталія Грузинова зараз судять за іншою справою – за нібито пошкодження плитки під час підприємницького Майдану. Затримали його просто у залі суду. І звинуватили в тому, що він нібито ухилявся від слідства і був у розшуку (живучи вдома і регулярно з’являючись у суди). Про цей "розшук" Віталій, зрозуміло, нічого не знав.
На суді він просив суддю дати йому відстрочку від СІЗО на 3 дні, щоб уперше відвести дитину у перший клас. Звісно, марно просив. Не зважила суддя і на поруки трьох нардепів.
Чесно кажучи, я перестаю розуміти, навіщо вони ці негідники взагалі маскують свої рішення в обгортки юридичної процедури. Корінь "юре" означає закон, справедливість, але ж там ні тим, ні другим і не пахне. Вони ж хочуть залякати людей – то хапали б уже і ув’язнювали взагалі без суду, чого вони соромляться, як дівчата-гімназистки?
І аж тепер я розповім Вам подробиці, як усе відбувалося. Багато судів бачила на своєму віку, а такого щось не пригадую.
По-перше, в канцелярії суду не повідомляють, який суддя, коли і в якому кабінеті судитиме Грузинова. "Звертайтеся до слідчого". Хто слідчий і де його шукати, ми, звісно, не знаємо. Один немолодий вже, поважного вигляду активіст почав наполягати, щоб голова суду щось йому повідомила – вона наказала охороні його вивести.
Охороні наказано без дозволу голови суду не пускати – не на засідання, а у будівлю суду! – журналістів. Охорона пускає. Але тих, хто пред’являє не паспорт, а журналістське посвідчення, до книги відвідувачів не записує. Фото- і відеокамери треба лишати в сейфі. Звісно, багато хто проніс з собою невеликі фотоапарати, а один журналіст "просочився" з професійною фототехнікою. Хтось із працівників суду його побачив, накричав на охоронця, і почалося полювання на відьом: на журналістів з фотокамерами.
На щастя, з’являється адвокат. Розшукує слідчого. Дізнаємося прізвище судді – Чередниченко. Збираємося у коридорі біля її кабінету. Група підтримки вже чималенька. Піднявшись на сходи, я хочу сфотографувати на мобілку цей натовп.
Не встигла підняти мобілку – підлітає мєнт:
- Тут заборонено знімати.
- На підставі чого? Тут громадське місце. Назвіть закон, який забороняє знімати у коридорі суду.
- Але ж нема такого закону, що в суді можна знімати!
- Що не заборонено, те дозволено, – кажу я.
Активісти у цей момент вже розповідають не в міру пильному міліціянту про кримінальну відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналіста.
- Представтесь, будь ласка, згідно статті 5 закону про міліцію, – наполягаю я.
- Сержант Іващук, – трохи поколивавшись, каже він.
- Дивіться, сержанте, тут не якесь таємне місце. Перед нами звичайний коридор і люди, які не заперечують проти того, щоб їх знімали.
- Нас тут поставили і заборонили знімати, бо люди скаржаться.
- Люди не скаржаться. Шановні громадяни, є тут хтось, хто заперечує проти того, щоб його сфотографували?
Таких, звісно, нема. Я починаю фотографувати – сержант рукою затуляє об’єктив мобілки. Дякую йому за цей чудовий кадр :)
Врешті-решт ми всі разом його трошки присоромили, і він кудись дівся. Але це був лише початок.
Далі нас почали ганяти від зали до зали, з поверху на поверх, повідомляючи щоразу інше місце, де буде слухання. Щоб за будь-яку ціну людей до судової зали дісталося якомога менше. Взагалі, було відчуття, що, побачивши групу підтримки, вони там трошки, перепрошую, усі прифігіли.
Далі суддя Наталя Чередниченко оголошує, що засідання буде закритим через таємницю слідства! До судової зали впускають лише учасників процесу, родичів, нардепа і його помічників. Скажу чесно – такого на моїй пам’яті ще не було.
Поки триває розгляд запобіжного заходу, активісти прикрашають двері зали і взагалі весь поверх плакатами на пітримку Віталіка Ведмедя. "Ведмедя клітка не втримає", "Беркут – гордий птах, поки ногою не копнеш, не полетить", "Козацька розвага – бити жирного птаха" і кілька більш серйозних за змістом, типу "Захищати гідність своєї нації – злочин?".
До речі, про націю. Коли суддя з’ясовувала анкетні дані Грузинова, вона спитала: "Ви росіянин?", маючи на увазі національність, але Грузинов, наскільки я зрозуміла, сприймає це слово лише як громадянство. "За національністю я русскій, – відповів він, – але я громадянин України і в душі Українець". Дуже варто було б іншим росіянам брати приклад з цього "русского", який бився під Українським Домом з "Беркутом" за українську мову...
Після повернення судді із нарадчої кімнати мені вдається потрапити до зали. Віталій тримається молодцем. Після оголошення рішення суду я роблю кадр і потім, коли його виводять, знімаю відео. Знову всі можливі види перешкоджання. (Хоча перед тим, коли активісти десь із півгодини обклеювали коридор плакатами, жодного охоронця поблизу не було видно). Тільки фото, тільки відео, тільки розголосу вони бояться. Тож хай бояться далі. Бо я вірю, що не за горами той час, коли жоден з тих, хто зараз є суддями, на своїй посаді не лишиться. Тотальна люстрація форевер.
Віталія Грузинова відправили у СІЗО:
Віталія звинувачують за ч.2 ст.345 КК України – "Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу". Обвинувачення прокуратури звучить, як завжди, феєрично. Цитую по пам’яті, але майже дослівно: коли Грузинов, знаходячись серед мітингувальників, побачив колону правоохоронців, що наближалася до Українського Дому, у нього виник злочинний умисел на нанесення їм тілесних ушкоджень. З метою реалізації свого злочинного умислу він схопив працівника спецпідрозділу "Беркут" за шолом. Шолом не знімався, оскільки був надійно закріплений. Віддаючи собі звіт, що, продовжуючи стягати шолом, Грузинов може заподіяти працівнику "Беркута" тілесні ушкодження, він, однак, зірвав з нього шолом, від чого на шиї у правоохоронця утворився синець площиною 1 кв. см. (!), і цим шоломом ударив іншого працівника "Беркуту" по тулубу в область плеча, від чого той відчув біль... Думаю, ви все зрозуміли.
Віталія Грузинова зараз судять за іншою справою – за нібито пошкодження плитки під час підприємницького Майдану. Затримали його просто у залі суду. І звинуватили в тому, що він нібито ухилявся від слідства і був у розшуку (живучи вдома і регулярно з’являючись у суди). Про цей "розшук" Віталій, зрозуміло, нічого не знав.На суді він просив суддю дати йому відстрочку від СІЗО на 3 дні, щоб уперше відвести дитину у перший клас. Звісно, марно просив. Не зважила суддя і на поруки трьох нардепів.
Чесно кажучи, я перестаю розуміти, навіщо вони ці негідники взагалі маскують свої рішення в обгортки юридичної процедури. Корінь "юре" означає закон, справедливість, але ж там ні тим, ні другим і не пахне. Вони ж хочуть залякати людей – то хапали б уже і ув’язнювали взагалі без суду, чого вони соромляться, як дівчата-гімназистки?
І аж тепер я розповім Вам подробиці, як усе відбувалося. Багато судів бачила на своєму віку, а такого щось не пригадую.По-перше, в канцелярії суду не повідомляють, який суддя, коли і в якому кабінеті судитиме Грузинова. "Звертайтеся до слідчого". Хто слідчий і де його шукати, ми, звісно, не знаємо. Один немолодий вже, поважного вигляду активіст почав наполягати, щоб голова суду щось йому повідомила – вона наказала охороні його вивести.
Охороні наказано без дозволу голови суду не пускати – не на засідання, а у будівлю суду! – журналістів. Охорона пускає. Але тих, хто пред’являє не паспорт, а журналістське посвідчення, до книги відвідувачів не записує. Фото- і відеокамери треба лишати в сейфі. Звісно, багато хто проніс з собою невеликі фотоапарати, а один журналіст "просочився" з професійною фототехнікою. Хтось із працівників суду його побачив, накричав на охоронця, і почалося полювання на відьом: на журналістів з фотокамерами.
На щастя, з’являється адвокат. Розшукує слідчого. Дізнаємося прізвище судді – Чередниченко. Збираємося у коридорі біля її кабінету. Група підтримки вже чималенька. Піднявшись на сходи, я хочу сфотографувати на мобілку цей натовп.Не встигла підняти мобілку – підлітає мєнт:
- Тут заборонено знімати.
- На підставі чого? Тут громадське місце. Назвіть закон, який забороняє знімати у коридорі суду.
- Але ж нема такого закону, що в суді можна знімати!
- Що не заборонено, те дозволено, – кажу я.
Активісти у цей момент вже розповідають не в міру пильному міліціянту про кримінальну відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналіста.
- Представтесь, будь ласка, згідно статті 5 закону про міліцію, – наполягаю я.
- Сержант Іващук, – трохи поколивавшись, каже він.
- Дивіться, сержанте, тут не якесь таємне місце. Перед нами звичайний коридор і люди, які не заперечують проти того, щоб їх знімали.
- Нас тут поставили і заборонили знімати, бо люди скаржаться.- Люди не скаржаться. Шановні громадяни, є тут хтось, хто заперечує проти того, щоб його сфотографували?
Таких, звісно, нема. Я починаю фотографувати – сержант рукою затуляє об’єктив мобілки. Дякую йому за цей чудовий кадр :)
Врешті-решт ми всі разом його трошки присоромили, і він кудись дівся. Але це був лише початок.
Далі нас почали ганяти від зали до зали, з поверху на поверх, повідомляючи щоразу інше місце, де буде слухання. Щоб за будь-яку ціну людей до судової зали дісталося якомога менше. Взагалі, було відчуття, що, побачивши групу підтримки, вони там трошки, перепрошую, усі прифігіли.
Далі суддя Наталя Чередниченко оголошує, що засідання буде закритим через таємницю слідства! До судової зали впускають лише учасників процесу, родичів, нардепа і його помічників. Скажу чесно – такого на моїй пам’яті ще не було.Поки триває розгляд запобіжного заходу, активісти прикрашають двері зали і взагалі весь поверх плакатами на пітримку Віталіка Ведмедя. "Ведмедя клітка не втримає", "Беркут – гордий птах, поки ногою не копнеш, не полетить", "Козацька розвага – бити жирного птаха" і кілька більш серйозних за змістом, типу "Захищати гідність своєї нації – злочин?".
До речі, про націю. Коли суддя з’ясовувала анкетні дані Грузинова, вона спитала: "Ви росіянин?", маючи на увазі національність, але Грузинов, наскільки я зрозуміла, сприймає це слово лише як громадянство. "За національністю я русскій, – відповів він, – але я громадянин України і в душі Українець". Дуже варто було б іншим росіянам брати приклад з цього "русского", який бився під Українським Домом з "Беркутом" за українську мову...Після повернення судді із нарадчої кімнати мені вдається потрапити до зали. Віталій тримається молодцем. Після оголошення рішення суду я роблю кадр і потім, коли його виводять, знімаю відео. Знову всі можливі види перешкоджання. (Хоча перед тим, коли активісти десь із півгодини обклеювали коридор плакатами, жодного охоронця поблизу не було видно). Тільки фото, тільки відео, тільки розголосу вони бояться. Тож хай бояться далі. Бо я вірю, що не за горами той час, коли жоден з тих, хто зараз є суддями, на своїй посаді не лишиться. Тотальна люстрація форевер.
Віталія Грузинова відправили у СІЗО:
switluy-spogad.livejournal.com/2438420.html
Немає коментарів:
Дописати коментар